Цукровий діабет — хронічне захворювання, за якого організм не виробляє достатньо інсуліну або не може ефективно його використовувати. Через це рівень глюкози в крові підвищується. Лікування допомагає контролювати глюкозу, підтримувати повсякденне самопочуття та зменшувати ризик ураження очей, нирок, нервової системи, серця й судин.

Універсальної схеми немає. План залежить від типу діабету, результатів аналізів, віку, супутніх захворювань, інших ліків, ризику низької глюкози, способу життя та пріоритетів самої людини. Його варто регулярно обговорювати з сімейним лікарем або ендокринологом.

З чого починається контроль

Після встановлення діагнозу лікар разом із пацієнтом визначає цілі контролю та спосіб спостереження. Для цього можуть використовувати лабораторний аналіз глікованого гемоглобіну (HbA1c), вимірювання глюкози глюкометром або дані системи безперервного моніторингу. HbA1c відображає середній рівень глюкози за попередні місяці, але цільове значення визначають індивідуально: однаковий показник не є оптимальним для кожної людини.

План самоконтролю має пояснювати, коли та як вимірювати глюкозу, як записувати результати й що робити при низьких або високих значеннях. Якщо призначено інсулін чи препарати, здатні викликати гіпоглікемію, особливо важливо заздалегідь знати її ознаки та погоджені дії у такій ситуації.

Різні типи — різні підходи

При діабеті 1 типу імунна система руйнує клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Тому інсулін необхідний для лікування щодня. Його вводять за індивідуальним планом за допомогою шприца, інсулінової ручки або помпи. Деяким людям допомагають системи безперервного моніторингу глюкози. Пацієнт разом із медичною командою навчається враховувати прийоми їжі, фізичну активність, хворобу та інші обставини.

При діабеті 2 типу клітини організму гірше реагують на інсулін, а з часом його може вироблятися недостатньо. Лікування може включати зміни харчових і рухових звичок, таблетки або ін’єкційні препарати. Для вибору ліків враховують не тільки глюкозу, а й супутні серцево-судинні, ниркові та інші стани. Частині людей з часом потрібен інсулін; це не означає, що вони «не впоралися» з лікуванням.

Докладніше про підходи до лікування: NIDDK — ліки та інші методи лікування діабету.

Щоденні звички й спостереження

Харчування не зводиться до одного універсального списку заборон. Корисно обговорити збалансований раціон, регулярність прийомів їжі та особисті цілі з лікарем або фахівцем із харчування, який має досвід роботи з діабетом. Фізичну активність підбирають відповідно до здоров’я та можливостей людини. На план також впливають сон, стрес, куріння, доступність ліків і підтримка близьких.

Контроль не обмежується глюкозою. За рекомендацією лікаря перевіряють артеріальний тиск і холестерин, стан нирок, очей і стоп. Частота оглядів залежить від індивідуальних факторів ризику. На прийом варто приносити результати аналізів, перелік усіх препаратів і записи вимірювань, якщо їх ведете.

Коли звернутися по невідкладну допомогу

За діабету 1 типу може розвинутися діабетичний кетоацидоз — небезпечний стан, який потребує термінової медичної допомоги. Сильна спрага й часте сечовипускання разом із нудотою чи блюванням, болем у животі, глибоким або частим диханням, вираженою сонливістю чи сплутаністю свідомості — привід негайно звернутися по допомогу. Такі симптоми не слід намагатися лікувати самостійно.

Що обговорити з лікарем

• Який тип діабету підтверджено і які результати аналізів це показують?
• Яка моя індивідуальна ціль HbA1c та як часто її перевіряти?
• Коли вимірювати глюкозу і як діяти при низькому чи високому показнику?
• Які побічні ефекти та взаємодії мають призначені препарати?
• Коли потрібні огляди очей, нирок і стоп?

Не змінюйте дозу та не припиняйте призначені препарати самостійно. Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.

Джерела: NIDDK — лікування діабету; NIDDK — аналіз HbA1c і контроль діабету; CDC — огляд діабету.